Обладнання для обробки туш свиней у шкурі

1. Главная
2. Агрономия
3. Обладнання для обробки туш свиней у шкурі

Свинячі туші піднімають на шлях знекровлення, промива­ють, видаляють частину бокової та хребтової щетини вручну або з допомогою електростригальних машин і скеровують на шпаріння. Перед шпарінням дихальне горло тампонують. Шпаріння проводять у чанах при температурі води 62 ...65° С протягом З...5хв. Верхній шар шкури – (епідерміс) розпушується, і цибулина щетини легше виходить з волосяної сумки. У процесі шпаріння в умовах підвищеної температури або збільшення тривалості білки дерми денатурують, відбувається зварювання колагену, щети­на стискається і під час подальшого оброблення не висмикується.

Для шпаріння свинячих туш використовують конвеєризова­ний шпарильний чан К7–ФШ2–К (рис. 1). Туші подають конвеє­ром або підвісним шляхом, а потім похилою ділянкою на приймаль­ний стіл або безпосередньо у шпарильний чан. Опускаючи туші у конвеєризовані шпарильні чани, їх укладають у люльки головами в один бік і занурюють у воду з допомогою притискних пристроїв.

Кон­веєром туші перемішуються до скребкової машини. У немеханізованих шпарильних чанах туші розміщують також головами в один бік і переміщують їх до скребкової машини з допомогою весла, стежачи при цьому, щоб туша з усіх боків обмивалася гарячою водою. Температуру води у шпарильному чані підтримують за до­помогою терморегуляторів. Закінчення процесу визначають, ви­смикуючи руками щетину з хребта і голови: вона повинна легко відокремлюватись. Рисунок 1 - Схема конвеєрного шпарильного чана К7–ФШ2–К: 1 – резервуар; 2 – душовий пристрій; 3 – конвеєр транспортування свинячих туш; 4 – люлька; 5 – пристрій запобігання спливанню туш.

Після шпаріння щетину видаляють у скребкових машинах, де туші рясно зрошуються водою температурою З0...450С. Вида­ляється щетина струменем води або з допомогою спеціальних транспортерів. Відпрацьовану воду очищують через фільтри, піді­грівають і знову подають у скребкову машину. Очищені у скребкових машинах туші подають на прийма­льний стіл, де з них вручну видаляють залишки щетини, а потім з допомогою елеватора – на підвісний шлях подальшої обробки.

Після обробки на скребкових машинах на тушах залиша­ються дрібне волосся і пух. Для їх видалення туші спрямовують на обпалювання, що його проводять з допомогою пальників або в обпалювальних печах.

Горизонтально–поперечна машина ФУЩ–100 – це машина періодичної дії. Вона входить в лінію обробки свиней без зняття шкури або із зняттям крупону, продуктивністю 100 гол. за годину. Машина ФУЩ–100 (рис.2) складається з каркаса, обшитого листовою сталлю, на якому змонтовані два горизонтальних скребкових барабани, які обертаються в одну сторону, але з різними швидкостями.

Туша при цьому повертається, що забезпечує ефективне очищення. До зовнішньої бокової поверхні барабанів закріплені (через пластини з пружної прогумованої стрічки) стальні штамповані скребки, причому ряд скребків одного барабана встановлені між рядами другого. Над скребковими барабанами змонтований полірувальний барабан. Рисунок 2- Скребмашина ФУЩ–100: 1 – електродвигун; 2 – каркас; 3 – скребок; 4 – барабан скребковий; 5 – барабан полірувальний; 6 – редуктор.

Скребмашина приводиться в рух від електродвигуна через редуктор і систему ланцюгових передач. Завантаження свинячих туш в машину з шпарильного чана здійснюється транспортером, вмонтованим всередину чана або спеціальним завантажувальним пристроєм при без конвеєрному чані. У процесі роботи туша безперервно зрошується теплою водою з душу.

Вивантажування з машини здійснюється автоматично під час піднімання полірувального барабана. Операції завантаження і вивантаження виконуються спеціальним важелем. Піч К7–ФО2–Е (рис. 3) призначена для обпалювання сви­нячих туш у шкурі та із зняттям крупону. Обпалювання відбува­ється в процесі руху туш через піч при температурі в зоні обпалю­вання 1000°С. Туші в зоні обпалювання перебувають 15...20 с. Рисунок 3- Схема печі К7–Ф02–Е: 1 – боковий щит; 2 – витяжний зонт; 3 – водопровід для охолодження підвісного шляху; 4 – підвісний шлях; 5 – пристрій дня орієнтації туш; 6 – пальниковий пристрій; 7– контрольний електрод.

Обпалюючи туші свиней зі знятим крупоном, пальникові пристрої печі, відповідно до його розташування, відключають, а висоту вогню регулюють за верхньою межею крупону з допомогою поворотних щитків.

Нормально обпалена туша повинна мати рівний коричне­вий колір по всій поверхні, бути без тріщин і глибоких опіків шкіри. Після рясного змочування під душем протягом 5...10 хв туші обчищують від шару згорілого епідермісу і щетини. Обчи­щення здійснюють у полірувальних машинах або вручну з допо­могою скребків або ножів.

У полірувальних машинах, які за конс­трукцією аналогічні вертикальним скребковим машинам, туші орошають холодною водою. При ручному зачищенні їх промива­ють душувальними щітками.

Обробка свинячих туш методом крупонування

Крупонування – комбінований метод обробки свинячих туш, коли найцінніші бокову і спинну частини шкури – крупон – відок­ремлюють від туші й використовують у шкіряному виробництві. На решті частини туші шкура залишається, з неї видаляють щетину, дрібне волосся, пух і епідерміс.

Після промивання тушу занурюють спиною догори в шпарильний чан у люльках, змонтованих на конвеєрі чана. Глибина занурення – 15...20 см вище лінії сосків. При цьому крупон не шпариться. Голови шпарять під душем, змонтованим по всій до­вжині чана, водою температурою 62...65°С протягом 3...5 хв.

Об­шпарену щетину видаляють на скребкових машинах. Із машин тушу вивантажують на стіл для ручного доочищення. Ножем роблять надріз шкури по межі обшпареної частини туші, виділяючи крупон, і проводять забілування шийної частини для того, щоб можна було захопити шкуру фіксатором або ланцю­гом. Крупон знімають на тих самих установках, що на них прово­дять повне знімання шкури.

Після зняття крупону туші обпалюють з боку грудної та брюшної частин в обпалювальних печах або спеці­альними пристороями з таким розрахунком, щоб спинну частину, з якої знятий крупон, не піддавати впливові високої температури. Потім туші подають на подальшу обробку.