Родіола рожева — золотий корінь

Про цілющу силу родіоли рожевої люди знали давно. В народі ця рослина відома під назвою золотий корінь. З глибини віків легенди донесли до нас відомості, що цей корінь використовувався як один з найефективніших засобів, здатних відновлювати сили і здоров’я людини, продовжувати життя.

Родіола рожева - золотий корінь

 

Понад чотири сторіччя народні лікарі Алтаю зберігали в таємниці способи лікування цією рослиною, пильно приховували місця, де вона росла. Родіолу разом з рогом марала вручали молодому чоловікові як весільний подарунок, «щоб примножити рід свій». Сучасні наукові дослідження препаратів, виготовлених із коренів родіоли рожевої, підтвердили народні перекази про їх виняткові властивості. Вчені віднесли золотий корінь до адаптогенів, розмістили в один ряд з женьшенем, елеутерококом, лимонником, заманихою, левзеєю сафлоровидною.

Родіола рожева або золотий корінь — багаторічна трав’яниста рослина, належить до родини товстолистих. Кореневище родіоли міцне, товсте, багатоголове, з відтінком старої позолоти, від чого пішла назва «золотий корінь».

Знаходиться воно майже на поверхні грунту, а вглиб відходить хвостоподібне коріння. Внутрішній шар його лимонно-жовтого кольору, смак гірков’яжучий. На кореневищах є бруньки, з яких ростуть стебла висотою до 65 см. На стеблах густо розташовані м’ясисті листки довгасто- яйцеподібної або ланцетної форми, по краях зубчасті. Верхівкове суцвіття щитковидне, густе. Квітки жовті, із зеленкуватим відтінком. Пелюстки видовжені або лінійні, в чоловічих квітках довжиною 3—4 мм (коротші за тичинки), в жіночих — недорозвинені. Плід — довгаста, спрямована вгору листянка з численними дрібними насінинами. Цвіте родіола в червні-серпні, плоди достигають у серпні-вересні.

Найбільші запаси родіоли рожевої виявлені в горах Алтаю і Західного Саяну. В Україні вона росте тільки в Карпатах, альпійському і субальпійському поясах, на кам’янистих схилах, скелях, у тріщинах гірських порід, по берегах гірських річок, піднімаючись на висоту до 2000 м. Нині в Карпатах запаси золотого кореня настільки незначні, що промислову заготівлю проводити неможливо. Рослини, що залишились, можна використовувати тільки для вивчення. В карпатському заповіднику їх взяли під охорону. Але найперспективніший шлях збереження родіоли рожевої — це введення її в культуру. Правильно роблять ті, хто вирощує золотий корінь на своїй присадибній ділянці.

При додержанні всіх правил агротехніки ця культура чудово росте на грядках аматорів України, Росії, Білорусії. Запози чуючи досвід один в одного, вони пізнають особливості вирощування золотого кореня в своєму регіоні, розробляють свою агротехніку і в результаті стають власниками акліматизованого садивного матеріалу.

Вирощування родіоли рожевої

Дуже важливо правильно вибрати місце під грядку, підготувати грунт. Ділянка повинна добре прогріватися сонцем. У мішаному листяному лісі необхідно вибрати сухе місце з легким грунтом, товстим шаром не повністю розкладеного листя, іншої лісової рослинності. Потрібно знайти старий, трухлявий пень, перевернути його і металевими граблями згребсти в купу всю лісову підстилку з невеликою частиною грунту. Зібране просіяти на ситі, змішати з раніше заготовленою дерновою землею у співвідношенні 3:1, додати по одній частині чистого річкового піску й відлежаного коров’яку та пів- частини свіжого попелу.

Все це старанно перемішуємо. Мінеральні добрива застосовувати не потрібно. Лікарські рослини повинні бути екологічно чистими. До вирощування роділои рожевої необхідно підійти досить серйозно.

Грядки по периметру обкладаємо шиферним листом. Висота їх над рівнем землі визначається залежно від глибини залягання ґрунтової води. Якщо грядка невелика, шар грунту глибиною 25 см замінюємо земляною сумішшю. На великій доцільно копати ями під посадку і заповнювати їх приготовленим грунтом.

Золотий корінь розмножується насінням і відрізками кореневищ. Початківцям рекомендую другий, найбільш доступний метод розмноження. Садивний матеріал можна придбати у досвідчених фахівців і аматорів. Садити найкраще восени (вересень-жовтень).

Перед садінням відрізки кореневищ дезинфікувати, занурюючи в 1%-ний розчин бордоської рідини або марганцевокислого калію (5 г на 1 л води). Грядку попередньо розмітити. Ряди розміщую через 50 см, а лунки в рядах через 40 см. Відрізки кореневищ покласти в лунки похило під кутом 45°. Бруньки повинні знаходитись не глибше 1 —1,5 см від поверхні грунту. Ділянки потрібно замульчувати перегноєм або тирсою. Золотий корінь морозів не боїться. Рано навесні, як зійде сніг, рослини починають рости.

Родіола рожева потребує часткового притінення в перші місяці. Протягом вегетації слід підтримувати помірну вологість грунту, регулярно його розпушувати, виполювати бур’яни. Починаючи з другого року, рослини підживлюю з попереднім поливом. Для приготування розчинів використовую настої коров’яку у співвідношенні 1:10, курячого посліду (1:20) або свіжого деревного попелу (0,5 кг на 10 л води).

При ретельному догляді через три роки можна викопувати кореневища і розширювати плантації. Для цього восени викопані кореневища розрізають на окремі частини з кількома бруньками і висаджують на нові грядки. Можна садити окремими бруньками, відрізаними з частиною м’якоті кореня. Свіжі зрізи треба обов’язково натирати деревним вугіллям.

Вирощування родіоли з насіння — дуже копітка справа. Стратифікують його при температурі 0—5° протягом 1 — 2 місяців. Існує багато способів підготовки й висіву насіння, один з яких — зимовий. Ґрунтову суміш готуємо на субстраті з лісової підстилки так само, як і для грядок. У грудні заповнюємо нею невисокі ящики (краще пластмасові) з просвердленими у дні отворами.

Грунт розрівнюємо і помірно зволожуємо розчином марганцевокислого калію (5 г на 10 л води). Насіння рівномірно розсіваємо по поверхні субстрату, а зверху посипаємо шаром чистого піску товщиною 2—3 мм. Після цього ящик накриваємо чорною поліетиленовою плівкою, виносимо в сад (можна на балкон) і присипаємо зверху снігом.

На початку лютого ящик треба занести в тепле приміщення і витримувати при температурі 20—25°. Через тиждень з’являються сходи. Тоді переставляємо на світло до вікна і знімаємо плівку. Сходи щодня обережно поливаємо водою. У квітні розсаду необхідно винести в теплицю, а в червні рослини висадити на грядку для дорощування. Першої половини літа їх треба притінити і захистити від злив. Щити для притінення слід розміщувати горизонтально над ділянками. До осені у родіоли виростають невеликі кореневища масою 1—2 г. На постійне місце розсаду пересаджуємо на другий рік весною. Сіянці золотого кореня розвиваються дуже повільно. Тому для одержання лікарської сировини його краще розмножувати вегетативно.

З успіхом можна вирощувати родіолу рожеву на балконі або в кімнаті. Для цього можна використовувати пластмасові відра місткістю менше 5 літрів. В кожне з них висадити один відрізок кореневища. Важливо знати, що родіола рожева — рослина озима і не буде рости, якщо її не витримати при мінусовій температурі 3—4 місяці. Тому на зиму рослини виносимо в приміщення з відповідною температурою або в сад і накриваємо снігом.

Кореневища золотого кореня викопуємо у 6—8-річному віці, коли вони досягають товарної маси 800 —1000 г. Очищаємо від грунту і промиваємо холодною водою. Відгалуження з бруньками використовую для садіння, а решту кореневищ залишаємо у затінку для підсихання. Після цього розрізаємо їх на маленькі шматочки і досушуємо в духовці при температурі 60°С.

Лікування родіолою рожевою

Родіола рожева як стимулятор виявилась ефективніша за женьшень, левзею, елеутерокок, інші адаптогенні рослини. Під впливом препаратів золотого кореня значно поліпшується пам’ять, розумова і фізична працездатність і витривалість, підвищується опірність організму простудним захворюванням, стійкість до радіації, токсичної дії різних хімічних речовин. Родіола підвищує активність механізмів антиокислювального захисту і цим сприяє своєрідному відновленню і омолодженню організму.

Золотий корінь

Препаратами родіоли рожевої успішно лікують імпотенцію, безплідність, інші сексуальні порушення. Видужування відбувається на фоні покращення загального стану хворих. У народній медицині широко використовують 40-градусний спиртовий настій золотого кореня. Беруть 10 г кореневищ, заливають 100 г горілки і настоюють в темному місці 5 —10 днів. Вживають по 15— 20 крапель тричі на день за 15—20 хв до їди. Для виготовлення настою 10 г сировини заливають 200 мл кип’ятку, настоюють 3—4 год. П’ють по півсклянки 2—3 рази в день.

Для заварювання цілющого чаю столову ложку подрібнених кореневищ кип’ятять 7 —10 хв у півлітрі води, настоюють 30 хв і п’ють.

Протипоказані ці препарати при різко вираженому збудженні, гіпертонічному кризі та гарячкових станах. Перш, ніж вживати золотий корінь, обов’язково відвідайте спеціаліста-фітотерапевта.

 

Получать интересное на почту

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *