Електродвигуни постійного та змінного струму
libre 16388
Електродвигун постійного струму
Електричні двигуни постійного струму, як і електричні машини, є оборотними, тобто вони без будь-яких конструктивних змін можуть працювати як генератори і двигуни.
Електричний двигун
Електрична машина (рис.1) складається з двох основних частин: нерухомої – статора і рухомої – якоря.
Статор – це станина (6), на внутрішній поверхні якої закріплені сердечники головних полюсів (4) з полюсами котушки (5) і додаткові полюси. До боків станини болтами прикріплені підшипникові щити (7, 11), в яких вставлені підшипники вала якоря.
Якір складається з вала (10), сердечника (3), обмотки (9) і колектора (1). Сердечник якоря набирають з окремих листів електротехнічної сталі, ізольованих один від одного для зменшення втрат від вихрових струмів. Обмотку якоря, виготовлену з ізольованого мідного дроту, утворюють секції, які з'єднують між собою послідовно, причому кожну секцію двома кінцями припаюють до пластин колектора.
Колектор служить для перетворення змінного струму в постійний і для електричного з'єднання обертаючої обмотки якоря із зовнішньою мережею за допомогою нерухомих щіток (2). Колектор виготовляють із мідних пластин, які ізолюють одна від одної і від втулки маканітовою ізоляцією. Вал якоря виготовляють із високосортної сталі. На ньому закріплюють сердечник якоря з обмоткою, колектор, опорні підшипники, вентилятор, шків або з'єднувальну муфту. 
Робота електричних двигунів постійного струму основана на принципі взаємодії струмів, протікаючи по провідниках якоря, з нерухомим магнітним потоком, створеним обмоткою збудження полюсів. За допомогою шківа або муфти електродвигун постійного струму з'єднують з робочою машиною.
Електродвигун змінного струму
Електродвигун змінного струму (двигуни і генератори) – прийнято поділяти на дві великі групи – машини синхронні і асинхронні. До групи асинхронних відносять машини змінного струму, в яких частота обертання рухомої частини (ротора) завжди різна і не може бути однаковою за характером основних фізичних процесів, що проходять у машині.
Група синхронних машин об'єднує машини змінного струму, частота обертання ротора яких завжди рівна синхронній частоті обертання магнітного поля. За числом фаз розрізняють трифазні і однофазні машини змінного струму.
Із всіх електричних машин найбільшого поширення і в промисловості, і в сільському господарстві одержав асинхронний двигун трифазного струму з короткозамкненим ротором. Основними частинами асинхронного електродвигуна є нерухомий статор і рухомий ротор. Будову такого двигуна зображено на рис. 2. 
Обмотки статора мають три початки і три кінці, які виведені в клемну коробку і з'єднуються "зірочкою" або "трикутником", що відповідає напрузі 380 або 220 В. Під час проходження струму через обмотки статора в ньому виникає обертове магнітне поле, в результаті чого обертається ротор електродвигуна з частотою на 3...5% менше частоти обертання магнітного поля (звідси назва двигуна "асинхронний", тобто неодночастотний).
На валу двигуна створюється момент, який використовують для обертання робочої машини. Основними параметрами електродвигуна є номінальні (паспортні): потужність, напруга, сила струму, частота обертання ротора, ККД, коефіцієнт міцності (cos φ), габарити і маса двигуна.
Головні з цих параметрів вказують на паспортній табличці, закріпленій на корпусі двигуна. За ступенем захисту обмоток електрообладнання від навколишнього середовища електродвигуни бувають: відкриті, захищені, водо-, бризко-, крапельно-, порохозахищені і герметичні (закриті). За способом монтажу двигуни, які використовують у м'ясній і молочній промисловості, ділять на наступні форми (типи) виконання:
- горизонтальні зі станиною на лапах внизу (привід аміачних компресорів, транспортерів);
- горизонтальні із станиною без лап і з фланцем на підшипниковому щиті (сепаратори);
- горизонтальні зі станиною на лапах і фланцем на щитку (ротаційні насоси).
Спосіб кріплення двигуна залежить від типу передачі: клинопасове, ланцюгове, муфтове з'єднання тощо. Створити блог для новачків
