Ландшафтна організація територій

Під ландшафтною організацією міст і селищ розуміють комплекс планувальних і агротехнічних заходів щодо розробки і створення ефективних систем озеленення, сприяючих оптимізації санітарно-гігієнічних умов для проживання населення і при максимальному використовуванні природних особливостей місцевості, взаємній ув’язці всіх планувальних елементів забудови.

Ландшафтна організація територій

При ландшафтній організації культурно-історичних зон міста дотримуються наступних принципів: відтворення історично достовірного ландшафтного середовища; стильова єдність — використовування прийомів озеленення, благоустрою і квіткового оформлення, характерного для епохи будівництва ансамблю. Озеленення при цьому повинне виступати як могутній середовище утворюючий фактор, що володіє можливостями в створенні (або реконструкції) і трансформації міського простору.

Елементи озеленення можуть бути використані як для акцентування уваги на певному композиційному рішенні або комплексі будівель, так і для маскування дефектів різнохарактерної забудови. Рослинами можна пом’якшити стик будівель і площини поверхні землі, об’єднати розчленовані елементи забудови. Рівномірним розміщенням відкритих ділянок газону, груп дерев і чагарників можна підкреслити архітектуру, а її ритм — рядовими посадками. Рослинність усуває монотонність типової забудови. Для цього слід створювати дендроакценти — контрастні, незвичайні форми, з яскраво вираженими декоративними якостями солітери або групи рослин. При цьому пірамідальні форми підкреслюють контраст з горизонтальним розчленовуванням будівель, плакучі — з лаконічними строгими об’ємами будівель.

Важливим елементом забудови є квіткове оформлення. Обширна і багатоманітна колористична і фактурна палітра квітково-декоративних рослин представляє невичерпні творчі можливості для створення художніх образів різних об’єктів озеленення. Велику роль при оформленні міських площ, крупних суспільних будівель грають всілякі поєднання квітників, відкритих газонів і водоймищ.

Озелененні ділянки міської забудови грають значну планувальну роль. Так, рядові посадки дерев або чагарників уздовж доріг, магістралей, проїздів організовують і направляють рух транспорту і пішоходів, щільні групи деревних рослин ізолюють окремі елементи (будівлі, споруди) один від одного.

Оздоровчі задачі озеленення обумовлені санітарно-гігієнічною і мікрокліматичною функціями рослинності.

В умовах забудови створюється певний режим, що характеризується мікрокліматичними показниками, рівнем загазованості повітря, рівнем шуму. Так, середній температурний інтервал зони комфортності знаходиться для людини в межах 16—24 °С для середньої смуги і 16—28 °С для півдня України при швидкості вітру 2—6 м/с і відносної вологості 30—70 %. При відносній вологості повітря 85 % найсприятливіша температура знаходиться в межах від 20,3 до 25,3 °С при зміні швидкості вітру від 0,25 до 2 м/с. Рівень шуму в комфортних умовах не повинен перевищувати 45 дБ в нічний час і 65 дБ в денний час.

Велике значення відводиться інтенсивності освітлення території. Якщо освітленість знаходиться на рівні 25—30 % сумарної сонячної радіації, то світловий режим відповідає комфортності умов. Дискомфорт створюється при високому рівні загазованості території. Низький художній рівень організації простору, відсутність елементарних елементів благоустрою, засміченість, забрудненість створюють дискомфорт, викликають гнітючий настрій, переважання негативних емоцій.

Деревна рослинність затримує шкідливі газові виділення.

Зелене містечко

Поєднання відкритих ділянок газону і водних поверхонь, різного роду майданчиків і ділянок — масивів, куртин, груп деревних рослин — сприяє виникненню горизонтальних і вертикальних (турбулентних) потоків повітря, це, у свою чергу, приводить до поліпшення повітряного режиму території, винесення шкідливих домішок, зниженню їх концентрації.

Щільні, зімкнуті по вертикалі угрупування рослинності здатні понизити рівень шуму на 5 — 8 дБ. Зелені насадження зменшують бактерицидну забрудненість повітря, підвищують іонізацію атмосфери, збагачують її фітонцидами.

Об’єкти озеленення є місцем відпочинку міського населення. Внутрішньоміські об’єктисади, сквери, парки — виконують функції короткочасного відпочинку, поблизу житла. Приміські лісопарки і ліси, прибережні території, заміські парки, зони відпочинку є найпривабливішими місцями масового заміського відпочинку. В даний час у зв’язку з розвитком індивідуального автотранспорту виникає проблема організації такого відпочинку в приміській зоні. Рекреаційне використання територій вимагає їх раціонального формування, створення певного рівня благоустрою. Велика роль при цьому повинна відводитися природоохоронним заходам.

 

Subscribe

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *