Прийоми озеленення

Проектування насаджень — найважливіша частина загального проекту благоустрою і озеленення двору або саду житлової групи. Розміщення дерев і чагарників, відкритих газонних ділянок і квітників повинне бути взаємозв’язане з розташуванням майданчиків, їх розмірами і конфігурацією. Зараз ми розглянемо основні прийоми озеленення.

Прийоми озеленення

До озеленення окремих ділянок в житловій території саду або двору пред’являються свої специфічні вимоги.

Озелененню прибудинкових смуг слід надавати особливу увагу, оскільки вони підкреслюють вхід в будинок, на них звертається повсякденна увага мешканців, що живуть на перших поверхах. По будівельних нормах і правилах їх ширина складає 3,5—8,0 м. В прибудинкових смугах доречно розміщення компактних груп чагарників і невеликих по висоті окремо дерев, а також влаштуання квітників або невеликих ділянок (2х2, 4х4м ) для самодіяльного квітникарства.

Чагарники рекомендується групувати за часом цвітіння. В прибудинкових смугах слід передбачити місця для посадки в’юнких рослин, які додадуть додаткову живописність фасадам будівель. Це є також прийомом поступового переходу від будівлі до території. Дерева в смугах повинні розміщуватися не ближче 5 м від будівлі, чагарники — не ближче 1,5 м, щоб рослини не затінювали вікна будівель. Прибудинкові смуги повинні бути нерозривно пов’язані зі всією територією саду.

При розміщенні насаджень у спортивних майданчиків слід враховувати те, що ці майданчики є джерелом шуму і пилу, тому їх звичайно ізолюють сітчастими огорожами. По огорожах можна передбачити в’юнкі рослини (посадочні місця зовні майданчика). По периметру майданчика рекомендується висаджувати швидкорослі дерева з щільною крупною кроною.

Розміщення рослин групами або рядами сприятиме захисту майданчика від вітру. Ширина ділянок насаджень навкруги блоку майданчиків повинна бути не менше 10 м. Деревні породи слід розміщувати не ближче 2 м від краю майданчика. Це усуває нерівномірність освітлення і мигтіння світлових плям на покриттях.

Розміщення рослин навкруги дитячих майданчиків, особливо для дошкільників, слід проводити з урахуванням захисту від вітру, забезпечення оптимальної освітленості, а також достатнього провітрюваного. Крім того, вони повинні бути ізольовані від проїздів смугою насаджень вширшки не менше 3 м.

Для ізоляції дитячих майданчиків по периметру слід передбачити чагарники (живопліт, групи), а для затінювання частини покриття майданчиків з півдня і південного заходу — дерева. З цією метою рекомендується використовувати поєднання рослин з щільною (клен, липа) і ажурною (ясен, береза) кроною. В південних районах (на південь від 55° пн. ш.) повинно бути затінено 1/2 площі дитячих ігрових майданчиків, в районах середньої смуги — 1/3.

При проектуванні дитячих ігрових майданчиків слід враховувати значення альбедо для різних поверхонь (%):

  • асфальт — 4,0;
  • бетон — 8,5;
  • булижник — 3,0;
  • граніт сірий — 11,5;
  • ґрунт — 4,5;
  • цеглина червона — 10,0;
  • покрівельне залізо — 6,0;
  • мармур білий — 16,0;
  • пісок жовтий — 14,5;
  • фанера — 10,0;
  • цемент — 13,5;
  • шлак — 13,5;
  • штукатурка — 8,0;
  • щебінь — 3,0.

А також сумарну радіацію під кронами дерев і площі затінювання під кронами.

Істотну роль грають також тіні, падаючі від будівель різної висоти, і тіні, відкидані деревами різної величини або сонцезахисними спорудами і пристроями.

Розчленувати територію майданчика на самостійні по своєму призначенню ділянки можна за допомогою груп або одиночних екземплярів дерев і чагарників із стійких, переважно місцевих видів рослин. Малопридатні чагарники з яскравими, низько розташованими квітками і рясним плодоношенням. Недопустимі види рослин з отруйними плодами і колючками. Для зменшення пошкодження рослин в процесі експлуатації навкруги ігрових майданчиків встановлюють лави, огорожі або створюють стінки невеликої висоти. Рослини слід розміщувати на 20—30 см вище за поверхню майданчиків і не менше ніж в метрі від їх кромки.

При компоновці рослин у майданчиків відпочинку дорослих слід враховувати перш за все часткове затінювання їх поверхні, особливо в південних районах. При цьому краще всього використовувати крупні існуючі дерева, проектуючи майданчики поблизу останніх. Для захисту від сонця доречні перголи з витких рослин, парасольки або тенти, а для захисту від вітру — декоративні стінки. Ефективним покриттям майданчиків відпочинку є газонно-плиткове (плити, вдавлені в газон).

При розміщенні рослин у господарських майданчиків слід враховувати, що майданчики для сміттєзбірників повинні бути ізольовані від навколишніх ділянок, особливо від вікон житлових будинків, а майданчики для сушки і чищення речей — один від одного, від вікон і будівель, і в той же час відкриті і добре освітлені. Крім трельяжів з виткими рослинами і стінок, навкруги майданчиків для сміттєзбірників слід передбачати деревні рослини з густою і щільною кроною, крупні чагарники. Рослини підбирають з урахуванням ступеня їх фітонцидності. З південної сторони рекомендується розміщувати дерева першої величини.

Навкруги господарських майданчиків для сушки одягу можна рекомендувати живопліт з низькорослих видів чагарників; для чищення речей передбачають щільну огорожу з пилостійких видів.

Загальним принципом просторового композиційного рішення насаджень в дворах є поєднання відкритих ділянок, якими є майданчики і газони з компактними групами дерев і чагарників, розміщуваними поблизу майданчиків. Такий прийом дозволяє не тільки розкрити декоративні якості, але і істотно поліпшити мікроклімат територій, створити добрі умови аерації і інсоляції.

Аерації слід надавати особливу увагу. Необхідно враховувати, що загущеність посадок, відсутність розривів («вікон»), відкритих газонних ділянок різко порушують аераційний режим території, викликають застій повітря, накопичення вихлопних газів, що «стікають» під крони дерев. Наявність відкритих газонних ділянок в поєднанні з покриттями майданчиків і проїздів створює умови для утворення вертикальних струмів повітря і винесення газів за межі забудови. Поліпшується циркуляція повітряних мас. Угрупування дерев і чагарників в поєднанні з газоном сприяють створенню місцевих струмів повітря у зв’язку з виникаючою різницею температур між закритими насадженнями і відкритими ділянками, що прогріваються.

Озелененим дворам житлової території рекомендується додавати індивідуальний характер: якщо в одних дворах в асортименті переважають одна або дві породи, наприклад липа і горобина, то в інших це може бути береза, в третіх — модрина і т.п.

При підборі асортименту враховують декоративні якості рослин (загальний габітус рослин, форму крони, фактуру стовбура, гілки і їх забарвлення, квітки, плоди), їх еколого-біологічні властивості і особливості розвитку. При проектуванні необхідно враховувати змінність габітусу і динаміку розвитку рослин залежно від умов існування і віку і орієнтуватися на їх кінцеві форми і розміри.

Композиція насаджень повинна розв’язуватися з урахуванням сезонної мінливості рослин протягом року: весняного цвітіння (яблуня, черемха, горобина, бузок), літнього цвітіння (деякі види чагарників), осіннього забарвлення листя і плодів (клени, берези і ін.), забарвлення стовбурів і гілок (дерен, береза, хвойні види) в зимову пору року.

На широких лужках слід компонувати крупні групи дерев і чагарників з однаковими силуетами крон і відтінками в забарвленні листя і стовбурів. На невеликих ділянках газону доцільно показати окремі види рослин, створюючи акценти або контрастні групи.

 

Получать интересное на почту

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *