Сади і парки Персії і Індії

В зв’язку з тим, що Персія з її різко континентальним кліматом (сухе, жарке літо, що змінюється зимовими холодами) була бідна на рослинність, в країні значно розвинулось садівництво. Для садів Персії було характерно будівництво великих парків «парадизів» і віл. Вони складались з декількох окремих садів, терасованих, обводнених каналами, з великою різноманітністю дерев і квітів (Персія — родина бузку, мірти, тюльпанів, лілей, нарцисів). Планування садів було чітко регульоване.

Сади і парки Персії і Індії

Індійські плавучі сади

Особливе багато садів було побудовано в Персії в кінці ХVІ — початку ХVII ст. В столиці держави — Ісфагані славилась алея Чор-Баг — вулиця чотирьох садів, довжиною більше 3 км., шириною 32 м, яка збігала по схилу невисокими терасами, прикрашеними по осі вулиці каналом, який розширювався на терасах в басейни з фонтанами.

Вода з однієї тераси на іншу падала невеликими каскадами. На одному кінці алеї була розташована резиденція шаха, на другому — трьохповерховий павільйон, який завершував перспективу. Такі ж павільйони, розташовані по боках вулиці, були входами в прилеглі до неї сади. Кожен з цих садів мав павільйон, оточений вузьким каналом, який проходив по центральній осі саду, що складався з 12 терас, піднятих одна над другою на 1,5 метра.

На кожній терасі був басейн з фонтанами і каскадами, а на верхній терасі — великий павільйон. Павільйони палацу розміщувались серед правильно розбитих садів. Самим гарним з них був сорокаколонний павільйон Чехіль-Сутун.

Для садів Індії характерним був розвиток водної системи, яка перетворювала у ряді випадків ансамбль у водний сад. На такий напрямок розвитку садово-паркового мистецтва Індії вплинули, очевидно, давні індійські плавучі сади. Планування садів було чітко регулярне, за характером близьке до прийомів, вироблених в Персії.

В Індії і Тібеті існували сади з лікарськими деревами і рослинами: гранатовим деревом, перцем чорним, каніфольним деревом.

Видатною пам’яткою садового мистецтва Індії є палацово-парковий ансамбль Удайпура, споруджений в 1571 р. (Індійська Венеція), розміщений на біломармурових острівках біля підніжжя гір в оточені штучних і природних озер.

Дворец Удайпура

В період розповсюдження буддизму в Індії будувались позаміські палаци і парки, призначені для оглядового відпочинку. Після смерті власника палацу споруда перетворювалась в мавзолей. Самим видатним зразком таких споруд є мавзолей Тадж-Махал (1630 – 1652), «перлина Індії», усипальниця дружини Шах-Джахана.

Тадж-Махал

 

Subscribe

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *