Садове мистецтво епохи Відродження в Італії
libre 6846
Ця епоха прийшла на зміну суворому середньовіччю. Любові до природи, до мистецтва італійці навчились у древніх греків і римлян, вивчали забуті рукописи і дивні творіння скульптури.
Велику роль в будівництві садів та парків Італії відіграла творчість таких видатних архітекторів, художників, наприклад Браманте (1444 - 1514), Рафаель (1488 – 1520), Палладіо (1508 – 1580), що розробили багато нових чудових художніх засобів.
Вперше в садово-парковому будівництві став застосовуватися принцип анфіладності та розділення саду стіною, яка складалася зі стриженої зелені. 
Нові прийоми композиції вілл, що сформувались у Римі, були перенесені у північні райони Італії. В околицях Флоренції були створені розкішні сади при віллах Медичі в Кастелло і сади Боболі при палаці Пітті.
Окремий напрям отримало будівництво вілл у Венеції. У сільськогосподарських віллах, фермах, житловий будинок, господарські побудови, прилягаючі ділянки садів вміло об'єднувались в один високохудожній симетричний ансамбль.
Ідеологічною основою композиції італійських вілл є своєрідне трактування гегемонії людини над природою. Найбільш характерними прийомами побудови садових композицій італійських вілл були:
- чіткість форм плану (квадрат, круг);
- терасування схилів, пагорбів, оформлене високими стінами, вазами, балюстрадами, скульптурами і гротами;
- обводнення території саду системою каскадів, фонтанів і басейнів;
- завершення садових перспектив амфітеатром з скульптурою на фоні зелені і посадками вільно ростучих груп дерев;
- стрижка дерев і кущів;
- використання лоджий, як видових точок і як форми поступового переходу від закритого простору вілли до відкритого простору саду.
Сади бароко, як напрямок в садово-парковому мистецтві Італії, були широко розповсюджені в кінці XVI ст. і виражали інтереси розбагатівшого класу буржуазії. Вілли бароко як би акумулювали найбільш характерні риси архітектури цієї епохи. 
Композиція регулярного парку бароко будувалась на основі наступних принципів: капризної ускладненості і заплутаності простору; несподіваних ефектів; витонченої естетики і свободи у формоутворенні. Основними прийомами садів італійських вілл стилю бароко були:
- строге дотримання симетрії, динамічне чергування перспектив, що змінюють розвиток композицій в глибину;
- зміна динамічних форм плану;
- контрасти світла і тіні; живописне оформлення фонтанів і каскадів, в яких три компонента - вода, скульптура і архітектура були рівнозначними;
- прикрашення партеру складними візерунками і арабесками;
- використання підстриженої зелені і рядової щільної посадки кипарисів для створення зелених театрів і розміщення скульптур.
