Садово-паркове мистецтво Китаю

Садово-паркове мистецтво Китаю почало розвиватися в ХІІ ст. до н.е. В різноманітних видах мистецтв і особливо в садово-парковому китайський народ прагнув відтворити найбільш характерні пейзажі своєї країни. Вражаючої форми пагорби вулканічного походження, багаточисельні озера і річки, в яких, як в дзеркалі, відображались гори, ліси, стали основою садово-паркового будівництва в Китаї.

Але природа не копіювалась сліпо в штучних паркових влаштуваннях. Китайські художники-садівники на реальній основі оточуючого світу, узагальнюючи свої спостереження, створювали з невичерпною фантазією прекрасні реалістичні пейзажі. Характерним для китайської садово-паркової творчості був глибокий символізм, як відображення релігійних вчень.

Садово-паркове мистецтво Китаю

Мистецтво паркобудування розвивалось за двома напрямками: крупні імператорські парки і невеликі сади, розташовані при житлах і особливо необхідні китайським жінкам, переміщення яких обмежували одяг і взуття. Для прикраси інтер’єрів широко використовувались карликові дерева, вирощені у спеціальних умовах, які правильно передавали форму великих дерев.

Пейзажі, створені в парках Китаю, поділялись на три основні типи: звеселяючий, лякаючий, ідилічний. Добираючи оригінальної форми каміння зі слідами вітру або морських хвиль, створюючи з них штучні пагорби і скелі, нависаючі над головою, використовуючи гуркіт ріки і з коренем вирване дерево, перегороджуюче бурхливий потік, китайські паркобудівники створювали пейзаж жахів.

Темні туї і ялини, що закривають сонце, розступаються і відкривають велику долину, причепурену квітами, немов би весна ніколи не покидала її. Цей світлий, життєрадісний пейзаж («звеселяючий») переповнений контрастами: поряд із звисаючими сивими гілками верби підіймається пряма гостроверха ялина:

  • посаджені разом туя і біла акація переплітають темне і світле гілля;
  • серед хвойних дерев ростуть вишні, яблуні, мигдаль, бузок, камелія, азалія, рододендрон.

Невеликий острівець з хатиною рибалки або мережана пагода на далекій скелі, вигнутий міст і схилене до води гілля плакучої верби — це ідилічний, або романтичний пейзаж навіючий легкий смуток.

Майстерне створення різних типів пейзажів було можливим завдяки великому різноманіттю композиційних прийомів, вмілому використанню китайськими паркобудівниками законів повітряної перспективи, пропорції, теоретичних розробок, що привело всю паркову творчість до стрункої системи. Для садів і парків вибиралися спеціальні дерева і чагарники. Посаджені суцільними рядами кипариси, сприяли створенню величності оточуючої обстановки в загальному ансамблі парку і саду; вічнозелені хвойні і листяні породи дерев в великих садах створювали ілюзію природних гірських пейзажів: квітучі дерева вирощувались на подвір’ях житлових будинків.

Обов’язковим елементом кожного китайського саду була вода. Великі водні простори, збагачуючи парковий пейзаж, створювали також можливість для багатопланових композиційних рішень з використанням повітряної перспективи і розташуванням по берегах архітектурних споруд. Китайські зодчі приділяли велику увагу кам’яним і дерев’яним мостам різних розмірів, які зводились з справжнім мистецтвом («горбаті» або «верблюжі» мости, зігзагоподібні містки); вони орієнтували глядача на кращі картини природи.

Цікавим прийомом садово-паркового мистецтва Китаю було об’єднання різних паркових комплексів з допомогою прорізу в кам’яних стінах, названих «проникаючі вікна» . Отвір оформлювали решіткою, або різьбленням по контуру, немов обрамлення для пейзажу, розташованому за межами павільйону або стіни.

Скульптурні творіння, розміщені з великою майстерністю по території садів і парків, в значній мірі сприяли створенню цілісних ансамблів, вони служили сполучною ланкою між грандіозними спорудами і граційно, легкими за формою бесідками, павільйонами, галереями.

 

Subscribe

One thought on “Садово-паркове мистецтво Китаю
Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *