Садово-паркове мистецтво Японії
libre 11015
Садово-паркове мистецтво Японії не мало такої давньої традиції, як в Китаї, одначе тут були свої особливості. 
Японський народ славився вмінням створювати мініатюрні ландшафти. Перші сади такого типу з'явились з VII ст., це були сади палацевого стилю, які не належали до садів милування і які відігравали немалу роль в церемоніальному житті імператорського палацу і аристократії. 
Пізніше теоретичні основи японського садово-паркового мистецтва будувались по теорії контрастів, яка поклала початок вченню про ландшафти, що в сучасному паркобудуванні є загальноприйнятим і відіграє велику роль при розробці композицій парків.
В ХVІ ст. широкого розповсюдження набули чайні сади, які виникли як своєрідний протест проти майстерності японської аристократії цієї епохи. В такому саду не було нічого яскравого, відволікаючого, порушуючого спокій.
Основними елементами "чайного саду" була стежка з каменю і розміщені вздовж неї водойми для вмивання, колодязь, кам'яний ліхтар, тобто все необхідне для проведення чайної церемонії, зкритим змістом якої було розвиток в людині здібності до тонкої емоційної реакції на красу природи і шедеври мистецтва.
Влаштування садів на невеликій території відточило мистецтво вирощування карликових дерев - бонсай. Шляхом спеціального поливу, підбору складу ґрунту і ін. вирощувались дерева і кущі необхідного розміру і форми, з певним відтінком листків. Особливою рисою японського народу є незвичайна любов до квітів.
І хоч сади Японії дуже стримано оформляються квітами, японські майстри ось вже шість століть відточують мистецтво створення художніх композицій із квітів, зв'язане з їх релігійно-філософськими принципами – «ікебана» («зберігання квітів в другому житті»), основою композиції є поєднання ліній і контрастність забарвлення.
Садово-паркове мистецтво Греції
Характерними особливостями садово-паркового мистецтва Стародавньої Греції були:
- використання гірської місцевості для влаштування терас і води для створення штучних басейнів;
- захоплення квітами, що обожнювалися грецькою міфологією.
Одним з перших типів громадських садів були священні гаї героїв в честь засновників міст або інших видатних людей. Найбільш поширеною прикрасою саду були гроти і криті доріжки - перголи, обвиті плющем та іншими рослинами, скульптури, спеціально пристосовані до фону землі чи до гротів. 
