Зародження садово-паркового мистецтва

Садово-паркове мистецтво є сьогодні самостійним видом творчої діяльності людини. Знайомство з історією садово-паркового будівництва, вивчення його пам’яток допомагають вирішити складні технічні і художні питання сучасної ландшафтної архітектури.

Зародження садово-паркового мистецтва

В минулому садово-паркове мистецтво було дуже винахідливим у підході до вирішення своїх специфічних задач. Характер творчості залежав від історичних умов, місцевого ландшафту, рівня культури, самобутніх особливостей народу. Протягом тисячоліть сади створювались і існували лише для задоволення інтересів верхівки і знаті.

Зародження садово-паркового мистецтва здійснювалося за двома основними напрямками: геометричному і живописному. Геометричними називались композиції засновані на принципі симетричних, регулярних побудов і живописними, або пейзажними — композиції, які мають в своїй основі принцип наслідування натуральній природі і часто попередньо зображені художником на полотні (пейзажі).

Зародженню і розквіту різних напрямків паркової композиції в тій чи іншій країні сприяли її кліматичні умови, рельєф, рівень соціально-економічного розвитку. Так, італійськими називали регулярні сади, розміщені на крутому рельєфі; французькими — регулярні сади на рівній місцевості; англійськими — пейзажні парки; голландськими — квіткові партерні сади.

Розвиток садово-паркового мистецтва Єгипту, Асірії та Вавилону

В давньому Єгипті, Асірії і Вавилоні з їх жарким пустельним і напівпустельним кліматом влаштування садів вимагало штучного зрошування.

Правильна прямокутна сітка каналів диктувала створення прямокутних, симетрично розпланованих садів. В основному створювались сади двох типів: при храмах і при житлових будинках. Центром садової композиції був прямокутний басейн, іноді досить великих розмірів (60хІ20м). В ставках культивувались водяні рослини, плавали птахи.

Головна споруда завжди розміщувалась на центральній осі композиції, часто до неї вели перголи, повиті виноградом. Всі різноманітні елементи саду: ставки, алеї, виноградники, квіткові клумби, відкриті павільйони — були зв’язані в единий композиційний вузол; очевидно, вони будувались по заздалегідь розробленому плану.

В єгипетських садах у вільних просторах між деревами вирощувались овочі і квіти. Єгипетські садівники культивували конвалії, левкої, троянди, маки, волошки, резеду, ромашки, хризантеми. Квіти широко використовувались для художнього оздоблення свят.

Садово-паркове мистецтво Асірії і Вавилону

Висячие сады

Садово-паркове мистецтво Асірії і Вавилону трохи відрізнялось від єгипетського, хоча по клімату Єгипту і району Межиріччя (долини Тигра і Єфрата) були майже однотиповими. Будівництво садів велось у великому масштабі і відрізнялось незвичайною розкішшю. При загальній регулярності плану, яка диктувалась зрошувальною системою, сади Межиріччя не були поділені на симетричні прямокутники, посадки розміщувались більш вільно.

Зародження садово-паркового мистецтва Асирії та Вавілону мало свої певні особливості. Характерними були штучні насипні пагорби і тераси, оздоблені альтанками і павільйонами, висячі сади на штучних терасах, перші колекції рослинного світу (прообрази ботанічних садів).

Характерною особливістю архітектури Межиріччя був своєрідний тип храму — зикурат, який представляв собою масивну суцільну глинобитну ступінчату піраміду, на верхній платформі якої споруджувався невеличкий храм. Тераси зикурата озеленювались.

Зикурат

Ці храмові будівлі, мабуть, сприяли створенню в парках штучних насипних видових пагорбів, вершина яких прикрашалась альтанкою. По типу храмової побудови в давньому Вавилоні створювались знамениті сади. Одну із таких будівель — висячі сади Семіраміди давні греки вважали одним із семи чудес світу. Назва садів пов’язана з іменем мідійської царівни Саамурамат. Вся чотирьохповерхова споруда у вигляді неправильних чотирикутних терас, що послідовно здіймаються, була наскрізною.

Найбільша сторона мала 42 м в довжину, з півдня знаходився вхід. Ширина терас складала 3,5 м, висота перепаду — 5 м. В середині галерей, створених колонами, розмішувались гроти, прикрашені кольоровим кафелем і фресками. Тераси сполучались монументальними сходами з білого і розового мармуру. Верхня тераса розмішувалась на висоті 25 м. На могутніх стовпах і склепіннях лежали великі кам’яні плити, залиті свинцем, вкриті очеретом, просоченим смолою і подвійним рядом цегли, скріплених вапном, з товстим верхнім шаром землі.

Сад зрошувався за допомогою водопідйомного колеса системою фонтанів, каскадів, струмків. В порожнині колони, що тримали тераси, висаджувались самі гарні дерева і кущі ( пальма, кипарис, кедр, самшит, чінар, дуб). Приміщення. які знаходились знизу, використовувались, мабуть, як криті переходи і склади для вина. З висоти терас відкривався чудовий вигляд на місто і річку Єфрат.

 

Subscribe

One thought on “Зародження садово-паркового мистецтва
  1. Садово-паркове мистецтво швидкими темпами розвивається в Україні, але до висячіх садів Семіраміди нам ще далеко.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *