Планування жилого району

Всі види жилих комплексів, або утворень селітебної території міста, формуються за принципом східчастої системи обслуговування.

Планування жилого району

Перший ступінь обслуговування населення представляють установи і підприємства, а також споруди повсякденної необхідності. Це продуктові магазини, господарські майданчики, дитячі і фізкультурні майданчики, майданчики для відпочинку дорослого населення, автостоянки поблизу жилих будинків, дитячі сади-ясла, школи. Сюди ж відносять озеленений простір навкруги групи жилих будинків, або сад жилої групи, з включенням різних видів споруд і майданчиків.

Другий ступінь обслуговування населення включає установи і підприємства повсякденної і періодичної необхідності, такі, як магазини, столові, побутові майстерні, поліклініки, аптеки, підприємства культурно-побутового обслуговування, озеленені простори мікрорайонного значення — сад мікрорайону, призначений для відпочинку всього населення, включаючи заняття спортом.

Третім ступенем обслуговування є підприємства і установи, споруди і прилади як періодичного, так і епізодичного використання, такі, як крупні магазини (універмаги, гастрономи), кафе, клуби, ресторани, готелі, кінотеатри і театр, районні поліклініки і лікарні, музей, спортивний комплекс, сад або парк жилого району.

Жилий район є найкрупнішою структурною одиницею селітебної зони малих і середніх міст. Для структури крупних міст такою одиницею є селітебний (планувальний) район, який утворюють декілька житлових районів.

Забудова житлового району формується за принципом пішохідної доступності до установ і підприємств культурно-побутового обслуговування, радіус якої знаходиться в межах 1000—1500 м від житла. Чисельність населення звичайно складає 25—60 тис. чол. і більш залежна від поверховості забудови. Вибір найраціональнішої чисельності населення житлового району залежить від величини міста, поверховості забудови, природних умов і ландшафтних особливостей місцевості.

Межами жилих районів служать магістральні вулиці міського і районного значення, а також крупні зелені масиви — сади, паркі.

Залежно від загальних планувальних особливостей селітебної зони міста жилі райони формують у вигляді:

  • груп суміжно розташованих районів, розділених магістралями і вулицями або зеленими смугами;
  • груп, відокремлених один від одного природними водоймищами, лісами, гаями, а також швидкісними дорогами і шосе;
  • відособлених один від одного районів, розділених природними перешкодами (горбами, горами і т. п.).

Жилі райони, як правило, підрозділяють на мікрорайони — основні структурні одиниці селітебної території міста.

Мікрорайон — це така організація жилого комплексу, яка забезпечує найнеобхідніші потреби населення (виховання молодого покоління, культурний відпочинок, господарську діяльність, культурно-побутове обслуговування жителів. Він складається з груп жилих будівель дитячих садів-ясел, шкіл, молочних, булочних, аптек, господарських і дитячих майданчиків поблизу житлових будівель і ін. Мікрорайони організовують за принципом пішохідної доступності в межах радіусу не більше 500 м. Радіус обслуговування визначає чисельність населення. При п’ятиповерховій забудові вона складає 6—12 тис. чол., при змішаній — 18—20 тис. чол. (при забезпеченості жилою площею 9 м2 на людину).

Мікрорайони формуються в один жилий район, який утворює свою систему підприємств і установ обслуговування населення (2-й ступінь). Кількість мікрорайонів, що входять до складу жилого району, залежить від місцевих умов і загальних містобудівних задач. Жилий район в малому і середньому місті, територія якого не перетинається магістральною вулицею, може не підрозділятися на мікрорайони.

Межі, які відділяють території житлових районів і мікрорайонів від вулиць міста, називають червоними лініями. Уздовж вулиці будівлі розміщують по межі, віддаленій від червоної лінії (не менше 6 м) і має назву лінія забудови.

Задачі ландшафтної організації жилих районів і мікрорайонів

Питання раціональної організації жилих територій розв’язуються на всіх стадіях проектування, будівництва і експлуатації. Передпроектний період включає аналіз містобудівної ситуації і місцевих природних і ландшафтних особливостей. Великий вплив на формування системи озеленення житлових районів і мікрорайонів надають соціально-демографічні фактори: збільшення чисельності жителів пенсійного віку, підвищення активності у вихованні молодого покоління, розвиток контактів населення різних вікових груп (діти, молодь, дорослі, пенсіонери), облік потреб населення як в самоті, так і в об’єднанні для обміну інформацією, брак часу і мінімізація радіусів доступності до місць відпочинку.

Ландшафтная организация

Система озеленення жилих районів і мікрорайонів повинна розроблятися з урахуванням екологічних факторів і сприяти поліпшенню санітарно-гігієнічних і естетичних показників навколишнього середовища і передбачати:

  • забезпечення біологічної стійкості і естетичної повноцінності існуючих і проектованих насаджень, ґрунтового покриву в умовах високих антропогенних навантажень;
  • створення нормальних умов для аерації простору, забезпечення зниження рівнів шуму, загазованості, запиленості, дотримання оптимального режиму інсоляції території;
  • підбір стійкого асортименту рослинності, створення раціональної структури насаджень, усунення несприятливих дій на організм людини.

Велике значення має ефективність ландшафтної організації жилих районів. При розробці проектних рішень на всіх етапах проектування слід виходити з наступних положень:

  • дотримання максимального збереження існуючих елементів ландшафту — насаджень, водоймищ, форм рельєфу, ґрунтового покриву;
  • розробка системи озеленення і її планувальних елементів з урахуванням багатоцільового використання;
  • використання прийомів, що забезпечують комплексну механізацію робіт по здійсненню проекту;
  • широке вживання типових елементів благоустрою і озеленення.

Ландшафтна організація жилих комплексів розв’язується невід’ємно від забудови. По суті, це єдиний процес, що враховує різноманіття архітектурно-планувальних, містобудівних, інженерних, агротехнічних, екологічних факторів.

Розробка проекту ландшафтної організації мікрорайонів, груп жилих будинків, окремих будівель — одна з основних задач благоустрою міста або селища. Такий проект повинен максимально враховувати природні особливості місцевості — навколишній ландшафт, рельєф, водоймища, рослинність. На стадії проектно-дослідницьких робіт інженери-проектувальники ландшафтного будівництва повинні ретельно проводити аналіз територій і ділянок житлової забудови, що підлягає озелененню. Велике значення має збір даних про житловий район, систему вулиць і магістралей, стоянки автотранспорту, перехідні шляхи і пішохідні траси руху, про народонаселення, його соціальний склад, вікову структуру.

На стадії проекту детального планування розв’язуються питання системи озеленення жилого району, тобто принципове розміщення насаджень всіх категорій залежно від специфіки і характеру жилої забудови, системи площ, вулиць, магістралей, суспільного і торгового центру. На цій же стадії повинне здійснюватися загальне проектне рішення про охорону природи: максимальне збереження рельєфу, насаджень, водоймищ; органічне включення природних елементів в загальне архітектурно-планувальне рішення. Такий підхід можливий тільки при ретельному вивченні природних умов місцевості і при безпосередній участі фахівців.

Система озеленення жилих районів складається з різних за своїми функціями об’єктів озеленення. В її структуру входять всі основні категорії насаджень міста, за винятком насаджень загальноміського значення.

Всі озеленені території підрозділяють на три категорії:

  • I — загального користування — паркі, сади житлових районів, сквери, бульвари, озеленені ділянки у суспільно-адміністративних будівель, сади мікрорайонів або сади при групах жилих будинків, двори або озеленені ділянки при жилих будинках;
  • II — обмеженого користування — озеленені ділянки шкіл, дитячих садів-ясел, клубів, кінотеатрів, поліклінік, бібліотек і т. п., прибудинкові смуги, палісадники;
  • III —насадження захисного типу уздовж магістралей по межах мікрорайонів з боку несприятливих вітрів, грунтозакріплюючі посадки на укосах.

Головну роль у формуванні сприятливого середовища для відпочинку населення грають сади, бульвари, сквери. Сади жилих районів рекомендується розміщувати поблизу від суспільних і торгових центрів, бульвари і пішохідні алеї проектують у напрямі масового пішохідного руху так, щоб вони зв’язували собою масиви садів, забезпечували зручні підходи до них і до місць роботи, зупинок суспільного транспорту, торгових суспільних будівель. На шляхах масового руху звичайно передбачають сквери для короткочасного відпочинку населення.

 

Получать интересное на почту

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *