Системи озеленення в містах

1. Главная
2. Работа
3. Системи озеленення в містах

При формуванні системи озеленення необхідно, щоб розміщення її об'єктів було тісно пов'язано з планувальною структурою міста. В ідеально запланованому місті система озеленення повинна органічно «вплітатися» в структуру міста, а природний ландшафт - бути основою її планування.

Всі озеленені території класифікують за територіальними ознаками і функціональним призначенням. Крім того, об'єкти озеленення, призначені для відпочинку, підрозділяють по своєму користуванню відповідно до східчастої системи обслуговування населення. Системи озеленення міст повинні завжди удосконалюватися, та пристосовуватися до мінливого навколишнього світу. За територіальною ознакою озеленені простори ділять на внутрішньоміські, які знаходяться в межах адміністративних рамок міста, в забудові, і об'єкти, розташовані за межами міської забудови в зеленій, або приміській, зоні. За функціональним призначенням об'єкти озеленення розділяють на наступні групи:

• загального користування - загальноміські і районні парки, спеціалізовані парки; міські сади і сади житлових районів, міжквартальні або при групі житлових будинків; сквери на площах, у відступах забудови; бульвари уздовж вулиць, пішохідних трас, на набережних;
• обмеженого користування - на ділянках житлових будинків, дитячих установ, шкіл, вузів, технікумів, культурно-освітніх установ, спортивних споруд, установ охорони здоров'я і санаторіїв, промислових підприємств, складської зони;
• спеціального призначення - магістралі і вулиці;
• водозахисні, вітрозахисні, протиерозійні насадження; насадження кладовищ; розсадники, а також об'єкти, розташовані в приміській зоні, на ділянках санітарно-захисних зон навколо промислових підприємств.

Найбільша питома вага падає на об'єкти озеленення загального користування, призначені для масового відпочинку населення і оздоровлення міського середовища. Найкрупнішими за площею з них є: міські парки (паркі культури і відпочинку), спортивні і дитячі районні парки, лісопарки, виставки, зоологічні і ботанічні парки. Від розміщення загальноміських об'єктів, їх призначення, планування, використання і стану насаджень залежить в цілому рівень озеленення міста або селища. При визначенні місць розміщення об'єктів озеленення загального користування виходять із структури, пов'язаної з організацією культурно-побутового обслуговування населення. При цьому виділяють:

• при групі житлових будинків - двір-сад (первинний елемент системи);
• в мікрорайоні - мікрорайонний сад, міжквартальний сад (повсякденне обслуговування населення);
• в житловому районі - сад житлового району із спортивною базою (елемент періодичного обслуговування);
• в адміністративних і планувальних районах крупних міст, а також в місті - парки планувальних районів і стадіони, міські парки, спортивні комплекси (елементи епізодичного обслуговування).

Усередині міста озеленені вулиці, сквери, бульвари і набережні доповнюють і зв'язують всю систему об'єктів. З метою оздоровлення міського середовища і створення умов для побуту і відпочинку населення в крупних і найбільших містах за сучасними містобудівними вимогами рекомендується включати в забудову крупні масиви рослинності (500- 1000 га), або «клинки», вширшки не менше 0,5 км.

Проте це не завжди вдається у зв'язку з гострим дефіцитом земельних ділянок, що відводяться під забудову. При формуванні озеленених просторів в місті рекомендується укрупнювати масиви насаджень, площа яких повинна складати від 10 до 40 % всіх озеленених територій.

До об'єктів загального користування відносяться також заміські парки, лісопарки, лучні парки, гідропарки, пов'язані з рештою елементів системою озеленених транспортних і пішохідних зв'язків.

Кожний елемент системи повинен виконувати різні функції: рекреаційні, санітарно-гігієнічні, мікрокліматичні, естетичні, природоохоронні, містобудівні. Ніж більше функцій він виконує, тим вище ефективність системи озеленення міста.

Вимоги озеленення міст

При побудові системи озеленення повинні бути дотримані наступні вимоги:

• рівномірність розміщення об'єктів озеленення загального користування на селітебних територіях, в суспільних центрах міста, на промислових і комунально-складських територіях, на магістралях і вулицях;
• об'єднання в єдину систему міських і заміських об'єктів сіттю озеленених пішохідних набережних трас, бульварів;
• взаємозв'язок міського ландшафту з рельєфом навколишньої місцевості, водоймищами, забудовою, спорудами і устаткуванням благоустрою;
• включення системи озеленення в комплекс заходів щодо охорони природи, оздоровленню навколишнього середовища.

При формуванні системи озеленення міста, селища необхідно виходити з того, щоб кожний її елемент виконував певні функції і в той же час знаходився у взаємозв'язку з іншими елементами. Східчасте обслуговування в поєднанні з безперервністю на різних рівнях повинне служити основою. При створенні об'єктів озеленення додатково використовують:

• відновлені порушені території, які, не дивлячись на невеликі площі, ефективні завдяки близькості до житла, суспільних центрів, пішохідних шляхів;
• сільськогосподарські землі в безлісих районах, зайняті садами, де можливо створення спеціальних агропарків;
• намивні території для міст, розташованих на морському узбережжі і біля річок, де можливо формування крупних паркових масивів.

Планування системи озеленення міста здійснюється послідовно, спочатку на рівні генерального плану міста; далі плану планувального району і потім проекту детального планування житлового району і мікрорайону.

Існують різні підходи до організації систем озеленення: перший, коли система озеленення має підлеглий характер і залежить від планувальної структури міста, і другий, коли зелені масиви системи формують планування міста.

Виділяють також декілька видів розміщення озеленених територій в плані міста: центричне, периферійне, групове, лінійно-смугове. Для старих міст з історично складеною забудовою характерні різні по структурі системи озеленення. В даний час в містобудівній практиці велике значення надається проектуванню і створенню комплексних зелених зон міст і селищ.

Комплексна зелена зона

Комплексна зелена зона - єдина система взаємопов'язаних елементів ландшафту міста або селища, або групи міських населених місць і прилеглого району. Вона повинна забезпечувати комплексне рішення питань озеленення і оновлення території, а також охорони природи і рекреації в цілях поліпшення умов праці, побуту і відпочинку населення.

Загальна площа комплексної зеленої зони з розрахунку на одного жителя складає від 1000 до 2200 м² залежно від величини міста. Комплексна зелена зона міста складається з ядра, що включає внутрішньоміські зелені масиви, і зовнішньої зони. Її об'єкти класифікують по територіальній ознаці і функціональному призначенню.

В ядрі виділяють: мікрорайони і житлові групи (квартали); об'єкти озеленення загального користування і спеціального призначення; об'єкти озеленення вулиць, магістралей, площ; об'єкти озеленення промислових територій.

До зовнішньої зони входять: позаміська забудова і промислові території, курорти і місця відпочинку; дороги; лісові масиви - приміські ліси, лісопарки, захисні насадження, полезахисні і інші смуги; сади, виноградники, розсадники, неозеленені землі (сільськогосподарські і ін.); водоймища.

За сучасними уявленнями в межах зеленої зони по рівню негативної дії міських чинників середовища можна виділити чотири ландшафтно-екологічні пояси, що включають об'єкти озеленення різного функціонального призначення:

• природні ліси зовнішнього кільця зеленої зони міста, не схильні помітному антропогенному впливу. В них мало була порушена лісова екологічно здорова обстановка, і вони служать своєрідним еталоном;
• лісопаркові і паркові масиви, що входять в міську межу, призначені для періодичного відпочинку населення, а також об'єкти спеціального призначення, де умови зростання рослинності екологічно сприятливі;
• міські сквери, сади, бульвари, внутрішньоквартальні об'єкти, смуги уздовж вулиць, набережні. На таких об'єктах умови зростання рослинності знаходяться в прямій залежності від проведення заходів щодо догляду;
• насадження вулиць, площ в житловій і суспільній, а також промисловій забудові з інтенсивним транспортним рухом. Рослинність знаходиться в умовах забруднення і негативної дії несприятливих чинників середовища і без системи інтенсивного догляду не може існувати.

Як бачимо, системи озеленення в містах потребують комплексного підходу та великої уваги тих, хто їх проектує. Але ця справа є надзвичайно важливою для міста.

Виходячи з рівня стійкості рослин до дії чинників середовища в різних ландшафтно-екологічних поясах, об'єкти озеленення того або іншого призначення вимагають спеціального підходу до їх проектування, будівництва і експлуатації.