Вимоги при проектуванні озеленення жилих районів
Antuan 6717
Планування об'єктів озеленення жилих районів і мікрорайонів визначається містобудівними вимогами. Найважливіші з них:
- санітарно-гігієнічні;
- соціально-економічні;
- архітектурно-планувальні.
- нормальне сонячне опромінювання (інсоляція) будівель і освітлення кімнатних приміщень не менше 2-3 години на добу в період з 22 березня по 22 вересня в районах, розташованих на південь від 60° півн. ш. і з 22 квітня по 22 серпня - на північ від 60° півн. ш., а також опромінювання території між будинками;
- нормальний повітрообмін території жилої забудови, що забезпечує добре провітрювання; в районах з сильними вітрами виникає необхідність гальмування вітрового потоку системою спеціальних заходів.
Сонячне опромінювання і вітровий режим визначаються природнокліматичними факторами місцевості. В станах СНД було проведено кліматичне районування спеціально для будівництва, згідно якому вся територія країни підрозділяється на чотири будівельно-кліматичні райони.
Кожний з цих районів, у свою чергу, ділиться на підрайони, що характеризуються своїми умовами. Дані таблиці 1 можуть бути враховані при проектуванні озеленення.
Сонячне опромінювання, або інсоляція, грає дуже велику і життєво важливу роль. Відома дія прямого сонячного світла. Воно вбиває хвороботворні бактерії і робить середовище, в якому знаходиться людина, більш здоровим.
Інсоляція надає теплову, світлову і біофізичну дію на організм людини. Надмірна інсоляція приводить до перегріву поверхонь, погіршуючи середовище існування людини. Межі температурного комфорту зовнішнього середовища +16 - +24 °С. Для того, щоб отримати оптимальний рівень інсоляції, необхідно дотримувати вимоги правильної орієнтації будівель.
В середній смузі і на півночі колишнього СРСР будівлі слід розташовувати з півдня на північ (за меридіаном) з відхиленням від цього напряму на захід або схід не більше ніж на 45°. На півдні, в районах Закавказзя, Середньої Азії, поширена широтна орієнтація (тобто зі сходу на захід) з відхиленням довгої осі будівлі на схід в межах 30°.
В південних районах найсприятливішим є західний напрям. Пологі західні проміні сонця глибоко проникають у квартири, які нагріваються за день і надають перегрів. Південна орієнтація більш сприятлива, тому що в південь сонце високо і промені не потрапляють у квартири.
Для забезпечення оптимальної інсоляції будівель були розроблені санітарні розриви. Ці розриви повинні забезпечити проникнення сонячного світла у вікна будівель перших поверхів і не допускати їх затінювання іншими будівлями.
Санітарні розриви призначаються відповідно до висоти будівлі. В них розміщують насадження, майданчики для відпочинку і занять фізкультурою, господарської і побутової діяльності.
Таблиця 1 - Загальна висота будівлі, м, залежно від поверховості.
| Кількість поверхів | Загальна висота будівлі |
|---|---|
| 5 | 15 |
| 9 | 27 |
| 10 | 30 |
| 12 | 36 |
| 14 | 42 |
| 16 | 48 |
| 17 | 51 |
| 22 | 60 |
При широтному розташуванні будівель відстані між ними визначають по висоті будівлі, що знаходиться з південної сторони. В тих районах, де мало сонця, розриви можуть бути збільшені, а там, де дуже багато сонця, допустимо їх скорочення. 
Прибудинкові ділянки і сади жилих груп з набором майданчиків повинні бути доступні для сонячних променів протягом всього року. При цьому в жаркий літній час необхідно передбачати затінювання окремих ділянок.
Необхідний ефект можна отримати при посадці дерев з щільною кроною або за допомогою різних споруд - навісів, стінок, пергол і т.п. При проектуванні озеленення житлової території важливо врахувати її освітленість і притіненість протягом дня, а також в теплу пору року, з тим щоб правильно підібрати асортимент рослин. З цією метою будується графік інсоляції території за допомогою спеціальних лінійок інсоляцій (світлопланіметрів).
Найперспективніший спосіб розрахунку інсоляції забудови на ЕОМ. Розрахунок прямої сонячної радіації (інсоляції) здійснюють на основі Методичних рекомендацій по забезпеченню нормативної інсоляції в приміщеннях жилих і суспільних будівель і на території забудови.
Тепловий режим визначають сумарною сонячною радіацією і температурою повітря і розраховують різними способами [нанесення на план показників тривалості інсоляції, визначення по таблицях кількості теплової енергії, нанесення ізоліній, кратних 1000 ккал/ (м2 • день)].
Важливим фактором є вітровий режим. В районах, де багато безвітряних, штильових днів необхідно забезпечити провітрювання території. Воно досягається певною розстановкою будівель, яка враховує основні напрями руху повітряних потоків.
Звичайно замкнуті двори створюють застій повітря. Будівлі, розташовані «в строчку», лінійно по напряму руху повітря, навпаки, створюють сприятливі умови для провітрювання територій. Важливо враховувати пануючий напрям вітру в даній місцевості.
Дані по напрямах вітрів беруться з метеостанцій: враховується так звана роза вітрів для даних умов. (Рози вітрів складають за даними метеостанцій, які вимірюють на висоті флюгера 10-15 м, а аераційний режим забудови формується в шарі незаселеному людиною, на висоті 2 м).
Можна провести аналіз аерації території жилої забудови з урахуванням розповсюдження вітрів в теплий і холодний періоди сезону. При вибраній композиції забудови внутрішньоквартальні території більш ефективно захищені від північно-західних вітрів.
Таке розміщення будівель виправдовується, якщо швидкість літніх вітрів велика, а зимових - незначна. В районах з сильними вітрами забудова повинна бути компактною, замкнутою.
Для захисту від вітру можуть бути використані захисні смуги насаджень, спеціальні будинки-екрани, направлені однією стороною до пануючих вітрів. Пропонується багато варіантів захисту житлової забудови як від сильних вітрів, так і від шуму з боку магістралей одночасно. Такі рішення сприяють оптимізації гігієнічного режиму в жилому середовищі.
Економічні вимоги
Основним економічним показником є щільність забудови, населення. Велике значення мають також розмір будівель, їх місткість, поверховість, густина розташування на площі, що відводиться, чисельність населення.
При розробці проекту озеленення житлового району доводиться розраховувати також окремі елементи території - майданчики різного призначення, доріжки, ділянки насаджень. При цьому необхідно враховувати кількість населення, що проживає в даному мікрорайоні, і площа території, зайнятої забудовою.
Щільність забудови мікрорайону - це процентне відношення площі території, зайнятої будівлями і спорудами, до всієї площі мікрорайону. Густина забудови залежить від поверховості будівель. Із збільшенням поверховості щільність забудови зменшується, тобто вивільняється кількість незабудованої частини території під озеленення.
Так, при забудові мікрорайону 5-поверховими будівлями щільність складає 20%, 9-поверховими будівлями - 17%. В посушливих умовах і гірській місцевості щільність забудови можна збільшувати.
Щільність населення мікрорайону - кількість жителів, що проживають на 1 га жилої частини мікрорайону. Виходячи з норми розселення, рівної 9 м2 на 1 людину, вводиться показник щільності жилого фонду, який визначається загальною кількістю житлової площі, що доводиться на 1 га жилої частини мікрорайону.
Чим вище поверховість забудови, тим більше жилої площі в мікрорайоні. Так, при 5-поверховій забудові площа житлового фонду складає 4800 м2/га, а при 9-поверховій - 6300 м2/га. При змішаній забудові щільність житлового фонду можна збільшувати до 6500- 7500 м2/га.
Знаючи щільність житлового фонду і середню норму розселення, можна визначити щільність населення мікрорайону n=P/p, чол/га де п - щільність населення; Р - щільність житлового фонду; р - середня норма розселення.
Залежно від чисельності населення, поверховості забудови і розрахункової щільності житлового фонду розміри мікрорайону можуть коливатися в межах 10-25 га. Визначивши розрахункові показники житлової забудови - щільність населення, щільність забудови і житлового фонду, можна розрахувати площу окремих елементів мікрорайону.
Розраховуються питомі розміри окремих елементів територій на одну людину і сумарна площа зелених насаджень, забудови і інших елементів благоустрою.
Архітектурно-планувальні вимоги грають вирішальну роль у виборі того або іншого прийому озеленення житлової забудови. Розміщення будівель і споруд, підземних комунікацій, шляхів пішохідного руху в мікрорайоні з урахуванням системи обслуговування населення, санітарно-гігієнічних і економічних умов і вимог визначає сам характер озеленення.
На вибір планувального рішення озеленення житлової території мікрорайону також істотно впливає і просторове розміщення самих будівель і споруд. Воно залежить від цілого ряду чинників, у тому числі містобудівної ситуації, рельєфу території, наявність існуючих насаджень (масивів, гаїв, солітерів).
Прийоми розміщення забудови
Периметральна - забудова з розміщенням будівель уздовж червоних ліній вулиць або магістралей, які є межами мікрорайону (за формою квадрата або прямокутника). Даний прийом використовується на рівнинних ділянках.
Розміщення будівель строго регулярно і зумовлює утворення замкнутих просторів, усередині яких проектують школи, дитячі сади-ясла, озеленені двори для відпочинку і господарської діяльності населення. 
Такий прийом розміщення характерний для крупних житлових масивів, розташованих на перетнутій місцевості з наявністю насаджень і водоймищ.
Двори-сади включають набір планувальних елементів повсякденного обслуговування населення і розв'язуються як компактні зелені утворення, об'єднувані між собою і садом мікрорайону трасами пішохідного руху і через насадження вулиць, бульварів - з садом або парком житлового району.
Рядкова забудова характеризується тим, що має паралельні ряди будинків (або розташовані «строчкою») незалежно від напряму вулиць. Рядкова забудова має переваги відносно інсоляції будівель, аерації простору, особливо в несприятливих умовах клімату.
При такому типі забудови насадження розміщують в палісадниках або прибудинкових смугах, між житловими будівлями у вигляді двориків з майданчиками для відпочинку. Куртини і групи дерев і чагарників зосереджують поблизу майданчиків. Обов'язковою є наявність відкритих ділянок у вигляді газонних лужків, витягнутих у напрямі руху повітряних мас.
Комбінована забудова знаходить зараз найширше розповсюдження. Для неї характерний поєднання вказаних прийомів. Такий тип забудови дозволяє різноманітити планувальне рішення озеленення, максимально врахувати особливості ландшафту, - рельєф, рослинність, водоймища, створити сприятливі умови для життя і відпочинку населення.
При комбінованому типі забудови озеленення розв'язується за принципами ландшафтної композиції з урахуванням особливостей місцевості шляхом створення як дворів-садів для груп житлових будівель, так і загального мікрорайонного саду. Насадження формують у вигляді груп або невеликих куртин на газоні з використанням багатої палітри деревних і чагарникових рослин.
На озеленених ділянках всі споруди і майданчики розміщують вільно з урахуванням максимальної доступності і зручностей для пересування жителів. Велике значення має створення єдиних для прогулянок і транзитних маршрутів руху, об'єднуючих двори-сади з мікрорайонним садом.
