Планування селищ та міст

Основна задача містобудування - створення оптимальних умов для життя людини. Озеленення населених місць - один з могутніх засобів оптимізації таких умов - є частиною загальних містобудівних заходів щодо планування і забудови міст і селищ.

Розробка проектів озеленення міських і селищних територій ведеться з урахуванням природнокліматичних, народногосподарських і регіональних факторів і особливостей.

Тому необхідно перш за все знати сучасну класифікацію міст і селищ, які чинники обумовлюють їх виникнення і розвиток, а також що представляє з себе їх планувальна структура. Фактори, які безпосередньо викликають появу нових або розвиток існуючих міст і селищ, називаються градоутворюючими.

До них відносять: корисні викопні, енергетичні ресурси, сільськогосподарські угіддя, перетини залізниць. По берегах річок, озер, морів, в районах з виходом на поверхню мінеральних джерел виникають міста-курорти або курортні селища.

Всі населені місця класифікують за чисельністю населення, за адміністративно-політичним значенням (республіканське, обласне, районний центр), народногосподарському значенню міста (промисловий центр, транспортний вузол, місто-курорт і т.п.), місцевим природноісторичним і ландшафтним особливостям, характеру забудови.

Чисельність населення

Однією з найважливіших ознак, що грають велику роль у визначенні розмірів озеленених територій для міста і селища, є чисельність населення. За чисельністю населення міста підрозділяють на:

• найбільші (понад 500 тис. чол.);
• крупні (250- 500 тис.);
• великі (100-250 тис.);
• середні (50 - 100 тис.);
• малі (50 тис. чол.).

Селища поділяються на:

• крупні (понад 10 тис. чол.);
• великі (5- 10 тис.);
• середні (3-5 тис.);
• малі (до 3 тис. чол.).

В останні десятиріччя спостерігається тенденція до збільшення кількості крупних і найбільших міст. Історичний процес підвищення ролі міст в розвитку суспільства носить назву урбанізації. Основою для складання проектів планування і забудови міст є план розвитку народного господарства. В практиці планування і забудову міста розраховують на термін 25 років.

На першу чергу будівництва (найближчі 5-10 років) детально визначають об'єм будівництва - розвиток промислового виробництва, потребу в території, масштаби благоустрою і озеленення, загальну кількість працюючих.

Проект нового міста базується на містобудівному дослідженні території для майбутнього будівництва. В межах вибраної для міста території з урахуванням розміщення основних зон проводиться диференційований аналіз:

1. природнокліматичні дослідження з комплексною оцінкою інсоляції, температурного, вітрового режимів та режиму вологості на різних формах ландшафту - у водоймищ і в лісових масивах, на піднесенні і низовинних місцеположеннях з оцінкою ґрунтових умов, ґрунтів, існуючої рослинності;
2. топографічні дослідження і інженерно-будівельна оцінка території з уточненням гідрологічного і гідрогеологічного режимів, геологічної будови і несучих здібностей ґрунтів, ділянок, що затопляються і не затопляються, ділянок ерозії і яроутворювання і т. п.;
3. архітектурно-ландшафтне вивчення території.

В проекті планування і забудови міста, який включає проектні рішення планування житлових і промислових районів, проекти благоустрою і озеленення, розміщення інженерного обладнання, повинна знайти відображення виразність об'ємно-просторового композиційного рішення забудови з максимальним врахуванням ландшафтних, соціально-економічних і національно-побутових особливостей.

Населення міст

При складанні проекту планування і забудови населеного місця необхідно встановити розмір його території, характер забудови, а також благоустрій і озеленення, кількість житлової площі, склад групи обслуговуючих установ і т.п. Для цього потрібно знати розрахункову чисельність населення, яка є похідною від профілю міста, селища, його значущості. Умовно все міське населення підрозділяють на три групи:

1. містоутворююча, питома вага якої складає 33-38 % та на перспективу - 25-35 %;
2. обслуговуюча, складова для крупних міст 23-26 %, для середніх і невеликих- 19-22%. Із збільшенням міста питома вага цієї групи зростає, оскільки розвивається система культурно-побутового обслуговування населення, а питома вага містоутворюючої групи знижується;
3. непрацююче населення (діти, люди похилого віку, інваліди), або несамодіяльна група, питома вага якої коливається в межах 46- 48 % і не залежить від величини міста.

Уточнення складу населення по групах для кожного населеного місця проводять на підставі спеціальних досліджень. Для визначення орієнтовних розмірів загальної території міста або селища користуються приблизними укрупненими показниками. При проектуванні нових міст враховують демографічну структуру населення, його вік, склад сімей, їх потреби, взаємостосунки з системою установ міського обслуговування. До обслуговуючої групи установ і підприємств відносяться:

• культурно-освітні (школи, клуби, бібліотеки, кінотеатри, театри і т. д.),
• міські лікувальні установи (поліклініки, пологові будинки, лікарні і т. п.);
• підприємства місцевого значення харчової і легкої промисловості, торгівлі, побутового обслуговування, транспорту.

Територія населеного місця, на якій розміщують комплекси будівель і споруд певного призначення, умовно називається зоною. Вирішення питань про взаємне розташування зон за всією площею міста або селища є функціональне зонування, в основі якого лежать основні соціальні функції - праця, побут, відпочинок населення і їх пересування. Ці функції і визначають структуру населеного місця. Види праці міських жителів різні і відносяться до різних областей науки, культури, управління, охорони здоров'я і обслуговування. В нових промислових містах переважає виробництво. Праця зосереджена на промислових підприємствах, які об'єднуються по лінії технології і кооперації в промислові комплекси.

В нових містах промислові комплекси (хімії, металургії) об'єднують в промислові райони, ізольовані від житлової забудови. Такі райони дозволяють створити умови для роботи і обслуговування працівників, а головне, якнайкращі умови для виробництва.

В сучасних містах у межах промислових районів (особливо нешкідливих машинобудівних підприємств) розміщують суспільні центри, лікувальні установи, місця відпочинку. В нових містах - наукових центрах виникають науково-технічні зони, які включають дослідні виробництва, дослідницькі центри, конструкторські бюро, безпосередньо обслуговуючі виробництва.

Побут мешканців міста визначається інтересами їх сімей, житлом, вихованням дітей, освітою, охороною здоров'я, культурним, торговим і побутовим обслуговуванням. Побутові інтереси населення задовольняються як в промислових районах і зонах відпочинку, так і безпосередньо в житловій (селітебній) зоні міста.

Житлова зона міста має свою планувальну структуру, засновану на принципах східчастої побудови. Для неї характерний послідовне формування основних ланок - житлових районів, мікрорайонів, груп будинків. Житлова зона включає цілу сітку установ і підприємств обслуговування населення (магазини, пральні, поштові відділення, ощадбанки і т. п.), а також такі елементи планування, як вулично-магістральна сітка, зупинки транспорту, місця відпочинку, паркі, сади і т.п.

Відпочинок населення відноситься до найбільш широких за розподілом функцій міського життя. Підприємства і установи відпочинку розміщують в різних частинах забудови, а також за її межами. В містах утворюються райони короткочасного (у вихідні дні) і тривалого відпочинку (під час відпустки). Види відпочинку і їх місце в структурі міста і приміської зони визначають з урахуванням особливостей відпочинку різних вікових груп населення (діти, молодь, дорослі, пенсіонери) .

Разом з промисловою і селітебною зонами міста виділяють комплексну функціональну зону, яка носить назву суспільного центру. Суспільний центр може бути загальноміським і районним. Загальноміський центр зосереджує головні функції адміністративного, суспільно-політичного і культурного життя міста і обслуговування населення.

Функції центру (як і міста) розділяються по трьох групах: праця (суспільно-політична робота) і управління, освіта і наука; побут (харчування, торгівля, господарсько-побутове обслуговування), відпочинок (розваги, культура і спорт). Кожній з цих груп відповідають різні установи. Зміст центру зумовлює його розміщення в плані міста, виділення меж центральної зони і т.п.

Структура міста

В планувальній структурі міста особливе місце належить системі вулиць і магістралей. Вона об'єднує промисловість, житлову зону, суспільний центр, місця відпочинку.

В структуру всіх зон міста (промислової, селітебної, центру і відпочинку) включаються насадження, водоймища, лужки і інші елементи ландшафту, які утворюють систему озеленення міста. Система озеленення є об'єднуючим планувальним фактором і включає різні установи відпочинку (паркі, стадіони і ін.). Планувальна структура повинна ґрунтуватися на раціональному розміщенні промисловості і розселення, простоті і зручності зв'язків житлових районів з місцями праці і відпочинку і забезпечувати мінімум затрат часу населення на пересування, оптимальні умови суспільного виробництва, зручність і високий рівень обслуговування населення, оптимальні санітарно-гігієнічні умови в житлових районах, місцях відпочинку і виробничій зоні.

Найважливішим принципом планування міста є розробка конкретного архітектурного і ландшафтно-планувального рішення з урахуванням місцевих умов. Особливості ландшафту місцевості (рельєфу, рослинності, водоймищ) повинні бути творчо використані в проекті. Якщо місцевість не має виразних форм ландшафту, то необхідне планомірне його перетворення з максимальним збереженням рослинності.