Садово-паркове мистецтво Японії

Садово-паркове мистецтво Японії не мало такої давньої традиції, як в Китаї, одначе тут були свої особливості. Садово-паркове мистецтво Японії виділяються три основних типи: палацові сади, або сади "острова і озера", "плоскі", або "сухі сади Храмів", "чайні сади". Їх композиції були основані на принципах наслідування природі.

Японський народ славився вмінням створювати мініатюрні ландшафти. Перші сади такого типу з'явились з VII ст., це були сади палацевого стилю, які не належали до садів милування і які відігравали немалу роль в церемоніальному житті імператорського палацу і аристократії. В середні віки вся японська культура, в тому числі і мистецтво садів, знаходилась під впливом буддійської секти дзен, яка вважала інтуїцію єдиним джерелом пізнання і відстоювала метафоричне абстрактно-символічне зображення природи. Сад такого типу здавався наче застиглим, з трьох сторін його оточує кам'яна стіна, єдиними прикрасами саду служили симметрично розміщені 15 каменів різної форми.

Пізніше теоретичні основи японського садово-паркового мистецтва будувались по теорії контрастів, яка поклала початок вченню про ландшафти, що в сучасному паркобудуванні є загальноприйнятим і відіграє велику роль при розробці композицій парків.

В ХVІ ст. широкого розповсюдження набули чайні сади, які виникли як своєрідний протест проти майстерності японської аристократії цієї епохи. В такому саду не було нічого яскравого, відволікаючого, порушуючого спокій.

Основними елементами "чайного саду" була стежка з каменю і розміщені вздовж неї водойми для вмивання, колодязь, кам'яний ліхтар, тобто все необхідне для проведення чайної церемонії, зкритим змістом якої було розвиток в людині здібності до тонкої емоційної реакції на красу природи і шедеври мистецтва.

Влаштування садів на невеликій території відточило мистецтво вирощування карликових дерев - бонсай. Шляхом спеціального поливу, підбору складу ґрунту і ін. вирощувались дерева і кущі необхідного розміру і форми, з певним відтінком листків. Особливою рисою японського народу є незвичайна любов до квітів.

І хоч сади Японії дуже стримано оформляються квітами, японські майстри ось вже шість століть відточують мистецтво створення художніх композицій із квітів, зв'язане з їх релігійно-філософськими принципами – «ікебана» («зберігання квітів в другому житті»), основою композиції є поєднання ліній і контрастність забарвлення.

Садово-паркове мистецтво Греції

Характерними особливостями садово-паркового мистецтва Стародавньої Греції були:

• використання гірської місцевості для влаштування терас і води для створення штучних басейнів;
• захоплення квітами, що обожнювалися грецькою міфологією.

Соціально-політичні умови Стародавньої Греції сприяли розвитку в країні громадських садів і в класичній період спостергався розквіт садово-паркового мистецтва.

Одним з перших типів громадських садів були священні гаї героїв в честь засновників міст або інших видатних людей. Найбільш поширеною прикрасою саду були гроти і криті доріжки - перголи, обвиті плющем та іншими рослинами, скульптури, спеціально пристосовані до фону землі чи до гротів. При влаштуванні садів у Стародавній Греції з великою майстерністю підбирався гарний ландшафтний краєвид.