Парки Англії
Перші пейзажні парки були створені в Англії. Незважаючи на те, що парки цього типу були відомі в Китаї вже давно, більш точні відомості цього стали відомі у Європі лише на початку ХVIII cт.
В садах та парках Європи з'являлись китайські і японські елементи садово-паркового мистецтва: павільйони, "горбаті" мостики, пейзажі настрою. Вплив східних пейзажних садів в більшій мірі йшов по лінії форми ніж змісту.
В перший період розвитку пейзажні парки мали назву англо-китайських садів, але з часом в зв'язку з тим, що європейські пейзажні парки були мало пов'язані з справжнім мистецтвом Китаю, їх почали називати англійськими.
Луки англійських парків, виконуючи утилітарну функцію, виконували роль і декоративних пасовищ. На них випускали отари овець, які вищипували траву, сприяли притоптуванню ґрунту і укріпленню газону.
Потяг до краси і природності проявився у відмові від регулярних прийомів композиції. Алеї і доріжки почали вільно крутитися по території парку, з'явилася змійовидна лінія доріг, яка обходила мальовничі куртини дерев і чагарників. Романтичні каскади переливалися по кам'янистому розсипу, стали основою водяних систем парків, змінивши фонтани і регулярні водойми доби класицизму.
Найбільш відомий пейзажний парк Англії ХVIII ст. Стоу і сад Кью, тепер один з найкращих ботанічних садів Європи.
З Англії пейзажне паркове мистецтво розповсюдилося по всій Європі. Його принципи вдало були використані при улаштуванні лісопарків.
В Німеччині майже всі регулярні парки були перероблені в пейзажні. В пейзажних парках ХІХ ст. романтичні ідеї були поступово витиснуті звичайним копіюванням природи. Натуралістичний парк був початком занепаду садово-паркового мистецтва.
Активний розвиток науки про рослини, акліматизація великої кількості іноземних порід усунула художників, у яких відчувалася відсутність спеціальних знань, від участі в будівництві парків; біологи, не маючи спеціальної художньої підготовки, перетворили парки в ботанічні сади, позбавлені художніх якостей.
Різке погіршення умов життя в капіталістичних містах вимагало вирішення проблеми їх озеленення. І до початку XX ст. з'явилися картини ідеальних міст-садів, основна ідея яких зводилася до об'єднання додаткових якостей міста і села.
Ідеальна схема міста-сада мала форму кола з діаметром біля 25 км, з площею-квітником в центрі і громадським парком з головними будинками. Від площі відходили по радіусу шість бульварів шириною 25 м.
Ця ідея знайшла відгук у різних прошарках населення Англії, в 1903 р. була організована акціонерна кампанія по будівництву першого міста-саду в 55 км від Лондона. Будівництво Лечворса було закінчено в 1914 р.
Поряд з розвитком основного типу парку для відпочинку і розваг з'явилися і інші елементи озеленення міста: бульвари, сквери, озеленені вулиці та інше. Пейзажна композиція парків створювалася з врахуванням наступних принципів:
- творчої переробки природних пейзажів і включення їх в навколишній ландшафт;
- використання природних декоративних якостей рослинності.
- використання великих територій, з метою створення великих угруповань, пейзажних ефектів і далеких перспектив;
- використання рослин в природних формах, як паркоутворюючого фактора;
- активне використання пересіченого рельєфу місцевості, збагачуючого паркові картини;
- послідовність відкритих та закритих просторів,
- зміна пейзажів, побудованих на контрасті;
- гра світла і тіні;
- використання колоритної перспективи;
- стриманість в використанні скульптурних зображень;
- змієподібний рисунок доріжок;
- активне використання малих архітектурних форм.